Єдина класна година

 Розважально-виховний квест «Пухнасті пригоди»

Мета: розвивати вміння аналізувати та узагальнювати інформацію; сприяти розвитку допитливості; виховувати пізнавальний інтерес; виховувати любов до тварин, відповідальність за них і дбайливе ставлення до них; сприяти засвоєнню учнями знань про особливості догляду за домашніми собаками та котами; з’ясувати значення терміну «волонтери тварин»; розширити знання про особливості пошуку загублених домашніх тварин і волонтерську діяльність; виховувати дбайливе ставлення до тварин і довкілля.

Хід квесту

Привітання та оголошення теми

-     Добрий день, хлопці та дівчата! Сьогодні у нас незвичний захід. Ми з вами будемо виконувати цікаві завдання. Всі ці завдання будуть пов’язані із нашими домашніми чотирилапими друзями. Здогадались, про кого я говорю? (Відповіді учнів)

-     Так, вірно, про котиків та песиків.

Завдання № 1. Гра «Кросворд»

-     А почнемо ми із невеличкої розминки. Скажіть мені, чи всі люблять кросворд розгадувати? Отож, з нього і почнемо. 

Питання:

1.    Важливий аксесуар для собак, який вдягається на шию тварини.

2.    М’яке місце відпочинку для тварини вдома.

3.    Містить інформацію про номер телефону господаря тварини, допомагає повернути її додому. (підказка: невелика річ, яка кріпиться до нашийника тваринки)

4.     Їжа для домашніх тварин.

5.    Документ, який є і у людей, і у тварин. Тільки у тварини він «ветеринарний…». (підказка: цей документ обов’язково є у кожного дорослого, без нього неможливо виїхати за кордон)

6.    Обов’язкова річ для вигулу собак на вулиці.

7.    Найдорожча для тварин людина.

Завдання № 2. Гра «Питання-відповідь»

-     Що ж, із першим завданням усі успішно впорались, тому переходимо до другого.

-     Наші пухнастики підготували для вас зображення декількох речей. Давайте визначимо, що це за речі, і чи всі вони потрібні нашим котикам і собачкам.

-     Я буду описувати ці речі, а вам необхідно відгадати, про яку річ йде мова, та навати відповідну картку із зображенням.

-     Починаємо!

На екрані зображення  «мікрочипа», «пакетів для прибирання за улюбленцем», «кігтеточки», «вакцини для щеплення», «іграшки», «шоколаду», «яблука», «намордника», «щітки», «вигулу».

Діти 1 хвилину ознайомлюються із зображеннями.

Педагог зачитує учням характеристику предмету, а учні повинні назвати зображення відповідного предмету.

На роздуми  5-7 сек.

Характеристики зображень:

1.    Є страшна хвороба сказ – захворіти можна враз.

Щоб не сталося цього, робимо ми всі його. («вакцина для щеплення»)

 

2.    Його песикам не можна,

Знає це господар кожен. («шоколад»)

 

3.    Він під шкірою ховається

Лиш на сканер озивається.

Має він чудову змогу

повертати псів додому. («мікрочип»)

(За необхідності дати дітям пояснення: Мікрочип – це дуже маленький пристрій (дещо більше рисового зерна), який вводять під шкіру тварині і він залишається з нею протягом всього її життя. Процедура чипування швидка, проста, безболісна і дуже ефективна. Такий мікрочип містить спеціальний код, за допомогою якого можна знайти інформацію про господарів. Цю інформацію про тварину заносять в електронний паспорт.)

 

4.    Щоб після песика какунець прибрати,

Має їх господар мати. («пакети для прибирання за улюбленцем»)

 

5.    Всім хто має шерсть пухнасту,

Мають зустріч з нею часту. («щітка»)

 

6.    Щоб самим не сумувати,

Пси повинні її мати. («іграшка»)

 

7.    Щоб нікого не вкусити,

Мають пси його носити. («намордник»)

 

8.    Песикам дають смачненьке,

Солоденьке та кругленьке. («яблуко»)

 

9.    Цілі речі і диван забезпечить вона вам. («кігтеточка»)

 

10.Три години на добу розминаю я ходу. («вигул»)

 

-     Молодці, усі чудово впорались

 Завдання № 3. Гра на швидкість «Поверни тварину господарю»

-     Хто запам’ятав, як називалась остання картка? Правильно, вигул, тобто прогулянки із домашнім улюбленцем.

-     На жаль, під час прогулянок песики можуть лякатися гучних і різких звуків, і тоді що може трапитись? (Відповіді дітей) Правильно, улюбленець може загубитись.

-     А щоб наш улюбленець завжди був у безпеці, на прогулянці його слід тримати на повідку, а також почепити до його нашийника адресник, де буде вказаний номер телефону господаря.

-     Якщо ж таки песик чи котик загубився і господарі хочуть повернути якнайшвидше свого улюбленця, що вони можуть зробити? (Відповіді дітей) Саме так, потрібно скласти і розклеїти оголошення.

-     У мене є такі оголошення про загублених песиків

-     Є люди, які знаходять таких загублених улюбленців. Вони забирають тваринок та намагаються знайти їхніх справжніх господарів. Такі люди називаються волонтерами. Вони також завітали сюди і залишили оголошення про знайдених собачок

 

 

-     Але біда в тому, що номери на цих оголошеннях не співпадають, песики не можуть повернутись до свого господаря. Ми їм допоможемо? Давайте зараз зробимо добру справу і допоможемо цим кудлатим повернутися додому. Ось на цих листочках вам потрібно правильно поєднати загублених пухнастих із знайденими. На виконання цього завдання у вас буде сім хвилин.

-     Готові? Час пішов!

-     Чудово, тепер ці чотирилапі зможуть знову радісно виляти хвостиком своєму господарю.

Завдання № 4. «Загадкова коробочка»

-     Ну що ж, юні захисники тварин, зараз ми перевіримо, як швидко ви зможете впоратися із найдовшим завданням.

-     Наші пухнастики не вміють самі себе захищати, і тому зараз багато волонтерів та благодійних організацій займаються цим серйозним питанням. Але ми з вами не будемо відставати, правда?

-     Тож під час виконання цього завдання ви дізнаєтесь дуже корисну і важливу інформацію. Отже, будьте уважними та все гарненько запам’ятовуйте!

У мене є зашифроване послання та пронумерований алфавіт. Цифра відповідає порядковому номеру в алфавіті, наприклад 1-а, 2-б, 3-в і т. д.

 Учасники повинні розшифрувати напис: «запам’ятай закон про захист тварин від жорстокого поводження номер двісті дев’яносто дев’ять».

 У мене є перелік міст України, карту України з позначеними містами та притулками для тварин.

Завдання учнів віднайти на карті зазначені в завданні міста та виписати в таблицю назви притулків, які функціонують в цих містах.

«Кодове» слово «стіл» означає, що на робочому столі у педагога є конверт. Конверт містить аркуші для побажань та листок із зеркальним написом, прочитати який можна за допомогою дзеркала або повернувши напис до світла.

Підведення підсумків

-     Ви чудово впоралися зі всіма завданнями!

-     Ми з вами також можемо допомогти тваринкам у притулках: принести корм, крупу, іграшки та ліки, щоб потім передати пухнастикам у притулках. Також можна із непотрібного одягу пошити іграшки та лежачки, аби чотирилапі у притулку менше мерзли в холодну пору та не сумували.

-     Ну що, сподобалося заняття? (відповіді дітей)

-     На останок, подивимося декілька цікавих відео про чотирилапих.

-     Чудово! Давайте на згадку про наш цікавий квест зробимо спільне фото.

 

"Бабин Яр - місце забуття і місце пам'яті"

Вітаю! Сьогодні незвичайна дата — 80 років тому в Києві в Бабиному Яру розстріляли понад 33 тисячі мирних людей, більшість із яких — євреї та роми. Сьогодні — роковини вшанування пам’яті цієї трагедії, якій і присвячено наш урок. Ми говоритимемо про трагедію, Голокост і події Другої світової війни. І говоритимемо не лише мовою підручника, а й мовою пам’ятників і спогадів, які теж зберігають нашу історію.

 

Це — пам’ятник дітям, знищеним у Бабиному Яру. Роздивіться його уважно.

Які відчуття виникають у вас при погляді на цю дівчинку?

Чому, як ви думаєте, скульптор зобразив ляльки?

Що, на вашу думку, хоче сказати дівчинка?

Пам’ятники жертвам війни – це окрема сторінка нашої пам’яті. Як свідки тих трагічних подій, вони стоять на вулицях, площах, цвинтарях і чекають тих, хто зацікавиться і прочитає їхню історію. І вони є скрізь, тому що такі Бабині Яри, де знищували людей, існували по всій Україні.

Ми з вами можемо дізнаватися свою історію з різних джерел — не лише з уроків та підручників. Так, про історію своєї родини та свого рідного краю ви можете дізнатися зі старих речей вдома, оповідей бабусі, від пам’ятників на вулицях і у місцевих музеях. Більше того, ви самі можете створювати історію та допомагати зберігати пам’ять про минуле — в тому числі про такі трагічні події, як війна та Голокост. Зараз я вам покажу як.

Відкрийте головну сторінку платформи.

https://edu.babynyar.org

Це — платформа «Червона точка пам’яті». Її розробив благодійний фонд Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр». На цій платформі звичайні люди — я, ви, батьки, хто завгодно — збирають та розміщують спогади своїх рідних, фотографії домашніх архівів, пам’ятників і пам’яток із музеїв. Тобто тут, на платформі, ми можемо зберігати та досліджувати власну історію у різних масштабах: від історії власної родини до історії всієї країни.

Перейдіть у розділ «Карта» на верхній панелі платформи.

Кожен спогад, відео та фото, яке додають користувачі платформи, з’являється на карті України. Так кожен із нас може оцифрувати та зберегти пам’ять про свій рідний край і свою родину. Так, історія вашої прабабусі може стати частиною історії всієї України. Це унікальна історія, якої немає в архівах і підручниках, і про яку через це відомо мало. Але оцифрувавши згадки родичів та пам’ятні предмети з домашнього архіву, ми створюємо цифровий архів, який стане для нас самих, для майбутніх учнів та істориків джерелом інформації про минуле.

Подивимося, як створити такий цифровий архів, у чотири способи.

Перейдіть у розділ «Карта» на верхній панелі платформи.

/ Спогади. Ті, хто обирають цей спосіб, створюють інтерв’ю зі своїми родичами. Наприклад, ви запитуєте у своєї бабусі про те, що їй найбільше запам’яталося з часів Другої світової війни.

Перейдіть у Історії → Архів та продемонструйте приклад із архіву.

 / Проєкт Домашній архів. Ті, хто обирають цей спосіб, створюють фото документів, знахідки з приватних сімейних архівів цього періоду (це може бути що завгодно – від звістки з фронту до продуктових талонів або особистих матеріалів). Ось, наприклад, фото медалей із домашнього архіву...

Перейдіть у Історії → Пам’ятники та продемонструйте приклад пам’ятника.

/ Проєкт Музеї. Ті, хто обирають цей спосіб, ходять до місцевих музеїв і роблять там фото або відео експонатів, артефактів з колекцій приватних і місцевих музеїв. Цей проєкт дає голос різним музеям України та робить їхні колекції доступними всьому світу онлайн.

Отже, ми з вами сьогодні заглибилися в історію та дізналися, як кожен із нас може долучитися до збереження пам’яті про минуле, додавши спогади та пам’ятки власної родини на карту історії всієї України.

Ми досі не знаємо достеменно, скільки людей загинуло у Бабиному Яру. Більше того, в кожному місті, містечку та селі є свій Бабин Яр — місце, де людей зневажали, принижували та знищували. Але про ці локальні місця трагедій нам, зазвичай, відомо навіть менше, ніж про київський Бабин Яр. Щоб запобігти таким трагедіям у майбутньому, ми маємо зберігати пам’ять про трагічні події минулого. Пам’ять, яка зберігається у наших родинах, шафах, на вулицях і у музеях. Пам’ять, яка є скрізь, тому що ці події зачепили кожну родину за тих часів. Сьогодні зберігати історію так само просто, як завантажувати фото та відео в соцмережі. Тож, я сподіваюся, ви прийдете додому, поговорите зі своїми рідними, переберете сімейний архів або підете до місцевих пам’ятників і музеїв, і відкриєте для себе історю своєї родини та місцини. А потім поділитеся з нами своїми відкриттями.